Урок №12
Тема: Мистецтво Ренесансу.
Архітектура та живопис
Мета:
Навчальна: Продовжувати
ознайомлювати учнів із епохою Відродження,
митцями Ренесансу; формувати світоглядні орієнтації та компетентності у
сфері мистецтва, вчити «читати» та аналізувати мистецькі твори;
Розвивальна: розвивати
креативність, образне мислення та мовлення;
Виховна: виховувати почуття прекрасного.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: комп’ютерна
підтримка (слайдові презентація із зображенням творів архітектури та живопису
епохи Відродження), підручники, запис на дошці епіграфів, теми та завдань
уроку, запитань.
Хід уроку:
І.
Організаційна частина
Оголошення теми та завдань уроку.
План уроку:
1.
Вправа «Мікрофон»
2.
Архітектура – листи
у вічність
3.
Скульптура епохи
Відродження
4.
Живопис Ренесансу
5.
Виконання тестових
завдань
6.
Підсумок уроку
ІІ.
Актуалізація опорних знань
Що я знаю про Відродження?
1.
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
- Що означає
у перекладі французьке слово Ренесанс?
– Що сприяло виникненню Ренесансу?
- Яка країна
вважається центром культури Відродження?
- У яких
містах Італії зароджувалися принципи нової епохи?
- Укажіть
періодизацію Відродження!
- До чого прагнули творці Ренесансу?
- Що означає слово гуманізм?
- У чому це виражалося?
- Які
основні ствердження Ренесансу?
(реалістичний спосіб мислення; Ідеал вільної, сильної
особистості, духовно та фізично розвиненої; позбавлення середньовічного аскетизму; людина – у центрі
Всесвіту; значимість особи митця та
мистецтва; гуманістичний світогляд)
ІІІ. Робота над новим матеріалом
1.
Робота над епіграфом уроку (записаний на дошці)
«О дивне і
піднесене призначення людини, якій дано досягнути того, чого вона прагне, і
бути тим, ким вона хоче»
(Піко Мірандола, видатний філософ-гуманіст епохи Відродження)
-
Як розумієте цей
вислів? Про що це говорить?
2.
Архітектура
2.1.Слово учителя
Сьогодні ми з вами помандруємо машиною часу у Італію,
по – новому поглянути на величні пам’ятки історії – архітектурні
споруди, які недаремно називають листами у вічність, бо саме архітектура дає
нам уявлення про розвиток покоління, їх знання, творчі прагнення.
В епоху Відродження відбулися величезні зміни у основних
принципах будівництва. Індивідуальна творчість великих майстрів Відродження
просто вражає своєю красою, довершеністю.
Чим керувалися зодчі, хто був їхнім дороговказом?
Визначальними рисами ренесансної архітектури є:
-
Звернення до форм
античного зодчества;
-
Використання
симетрії , правильної пропорції, упорядкованих складових частин (арок, колон,
ніш, півсфер них куполів);
-
Повернення до
системи ордерів.
2.2.
Перегляд слайдів
«Архітектура»
У Венеції 15 ст.,яка була
центром італійського Відродження, почали створювали великі архітектурні
ансамблі , що вражали цілісністю художнього задуму та багатством композиційних
рішень. Основні зразки італійської
архітектури епохи Ренесансу вирізнялися гармонійністю і величчю пропорцій,
витонченістю деталей. Легкими галереями на колонах і стовпах.
Флоренція – місто банкірів, заможних людей, шовкової
промисловості. Це провідний економічний, політичний, культурно – мистецький
центр Італії. Саме тут зводяться розкішні архітектурні споруди, собори, палаци.
Відроджуються античні колони, деякі декоративні форми. Архітектори
вдосконалюють античну ордерну систему. Скульптори схиляються перед античним
мистецтвом, сюжетами історії та міфології. Вони використовують найпоширеніший
матеріал – мармур. Просторі будинки прикрашають статуями,розписами, картинами.
Флоренція була центром
літературного , музичного життя . Люди прагнули до краси і ми бачимо її
в усіх її проявах. Із Флоренцією пов’язані Данте, Ботічеллі, Леонардо да Вінчі,
Рафаель, Мікеланджело…
а) Одним із
видатних зодчих раннього Відродження був Філіппо Брунеллескі. Він першим
створив архітектурні форми,які протягом тривалого часу, тобто наступних двох
століть, активно використовували і вдосконалювали архітектори багатьох країн Європи.
Його творіння: Капела
Паці (15 ст. Флоренція); Кафедральний собор Санта- Марія дель Фйоре (15 ст.,
Флореція);
б) Відомим
автором шедевральних споруд вважається архітектор Донато Браманте. Він першим у своїх
творах відродив величність і
монументальність, що були властиві
кращим будівлям Стародавнього
Риму. Серед його робіт – грандіозний
палацовий комплекс у Ватикані,
частина якого збереглася і донині ( Собор Святого Петра (16-17 ст. Ватикан) і
Темп’єтто, храм у дворику монастиря сан – П’єтро ін. Монторіо (16 ст., Рим). Саме цю споруду
сучасники архітектора вважають шедевром за
винятково врівноважену композицію, виразність екстер’єру і простоту архітектурних
засобів. Кругла в основі будівля
завершувалася куполом, образ якого в епоху Відродження виражав ідею
ренесансної гармонії особистості з навколишнім світом. Стіни храму оточені
колонадою доричного ордера, прикрашені
пілястрами та нішами. У цій скромній за розмірами пам’ятці архітектури
втілена ідея центричної купольної споруди.
3.
Скульптура
3.1. Слово
учителя
В епоху Ренесансу скульптура досягла справжнього розквіту. Основним
центром розвитку скульптурного мистецтва
була Італія, а головним мотивом – орієнтація на античні зразки і
звеличення фізичної та духовної краси людини. Скульптура здобула самостійне, незалежне від архітектури
значення, у ній з’явилися нові жанри.
У скульптурі митців простежувалося
прагнення творити за законами перспективи та пропорцій, повернення до давньоримських джерел, застосування нових
матеріалів: глазурованої кераміки, глазурованої теракоти тощо.
До видатних скульпторів цієї доби відносять Лоренцо Гібеоті, Нанніді Банко,
Луку делла Роббіа, Мікеланджело Боунарроті та інших.
3.2. Демонстрація
слайдів та продовження пояснення
а) Кругла скульптура. Один із видатних майстрів епохи Відродження є скульптор Лоренцо Гіберті. Він по-новому осмислив тему статуї. Він виготовив фігуру Іоанна
Хрестителя для церкви Орсанмікеле у Флоренції. Майстер відродив забуту техніку
відливання великих бронзових фігур із круговим оглядом. Завдяки благородству
рухів і жестів пророк нагадує
стародавнього оратора з духовністю християнина.
Енергійні складки надають скульптурі
обертального руху, що сприяє ритмічному протіканню світла. Людська гідність передана у дусі гуманізму. Гіберті загалом не
відмовився від традиційних форм , але надав їм
нового трактування.
б) Скульптор Донателло також звертався до круглої статуї. Його робота «Іоанн
Євангеліст» висуває на перший план не технічні й стилістичні проблеми, а
завдання структури пластичної форми.
Лінії фігури дугоподібні, сповнені внутрішньої сили. Лінійні ритми, які б
дозволили статуї злитися з навколишнім середовищем, поки що відсутні. Фігура
випромінює моральну силу, що відчувається у гордій посадці голови та
стриманості жестів.
в) Скульптура Відродження пройшла довгий і непростий шлях від несміливих
спроб внести в свої роботи індивідуальність та нестандартність до блискучих і
бездоганних робіт «творця Ватикану» Мікеланджело Буонарроті. Його роботи: «Розп’яття»
(1492 р. Дерево), «Мадонна Брюгге» (1501-1504 рр. Мармур), «Ангел із
канделябром» (1494-1495 рр. Мармур), «Мойсей» (1513- 1515 рр. Мармур), «П’єтта»
(«Оплакування Христа») (1498-1499 рр. Мармур).
г) Великого значення набуває і рельєфна скульптура. Одним із найвидатніших
майстрів вважається Лука делла Роббіа.
(Перегляд слайдів)
4.
Живопис.
4.1.
Слово учителя
Епоха Відродження - час бурхливого розвитку малярства, у якому разом з
фресками починає розвиватися і станковий живопис. Під впливом наукових
відкриттів італійські художники
опанували закони перспективи й світлотіні, правило «золотого перетину» ,
досконало вивчили пропорції тіла людини.
Перспектива й світлотінь стали художніми
засобами , які дали змогу включати у живописні композиції пейзажі й архітектуру. Живописці писали уже
не на дошках, а й на полотні, застосовуючи олійні фарби, які краще передавали
природні кольори. Митці прагнули до реалістичного зображення, що зумовило
розвиток портретного жанру.
На етапі раннього Відродження
надзвичайно популярним був фресковий живопис. Фресками прикрашали як церкви,
так і палаци, церковні та домашні каплиці, суспільно значущі споруди. Значного поширення набув
також станковий живопис.
У ренесансну пору з’являються нові терміни та поняття. Одним із них є техніка
«сфумато», введена в ужиток Леонардо да Вінчі.
4.2.
Репродукції картин відомих живописців
а) Леонардо да Вінчі -
італійський живописець, графік, скульптор, архітектор, учений та інженер.
Плідне поєднання наукової та художньої
діяльності дозволило йому зробити
відкриття, що випередили свій час, як у живописі, так і в анатомії, механіці,
інженерії, оптиці тощо. Одним із його мистецьких досягнень є створення малюнків
у техніці сфумато. Живописні полотна
митця втілили гуманістичний ідеал людини. Розглянемо картини «Автопортрет», «Благовіщення»,
«Таємна вечеря». «Джоконда» або «Мона Ліза», є одним із найславетніших творів живопису в світі. Молода жінка сидить
у кріслі впівоберта до глядача. Її
уважний погляд та легка усмішка виражають задумливість, мрійливість, затамовану
печаль. На тлі віддалених гір фігура справляє враження монументальності, хоча формат картини
невеликий.
Завдяки своїй знаменитій техніці сфумато автору вдалося
не тільки передати безмежну
мінливість людської міміки, а й досягти
такого ступеня узагальнення, що
дозволяє сприймати створений ним образ
як образ людини епохи Ренесансу в цілому.
б) Рафаель Санті. Живописні полотна італійського художника і архітектора
Рафаеля Санті сповнені гармонії та
ліризму, поетичності й піднесення, вони відзначаються досконалістю побудови та виразною пластикою фігур.
Рафаель створив цілу галерею образів
Мадонни – близько 45 картин, що відрізняються одна від одної композиційними
прийомами і трактуванням. Тема материнства – головна в них.
На картині «Сикстинська Мадонна» зображені Божа Мати із божественним
Немовлям в оточенні папи Сикта ІІ, святої Варвари та двох ангелят, що дивляться
знизу вгору на сходження Бога. Розкрита по боках завіса підкреслює геометричну
продуманість композиції. Вперше у творчості Рафаеля релігійний образ встановлює повний контакт з глядачем, що й
визиває глибоку й хвилюючу людяність картини. Цей всесвітньовідомий шедевр уславлює велич людини, яка здатна в ім’я
вищого обов’язку йти назустріч мукам і смерті. Красі цього подвигу відповідає внутрішня і зовнішня краса
Мадонни.
в) Перегляд інших репродукцій Тіціана «Введення у храм», Альбера Дюрера
«Автопортрет», «Син людський», Ель Греко «Автопортрет» , «Христос на хресті» та
ін.
ІV. Рефлексія
1.
Бесіда
-
Хто є головним
героєм Відродження?
-
Який жанр живопису
розвивався у Відродження?
-
Якщо б ви вели
діалог із героями картин,які б питання поставили?
V. Підсумок уроку
Виконання тестових завдань
1.
Для епохи Ренесансу
характерне відродження інтересу до:
а) античної спадщини;
б) середньовічної спадщини; в)
заперечення значення здобутків
попередніх віків;
2. Епоха Відродження розпочала своє торжество із:
а) Франції; б) Іспанії; в) Італії;
3. У період зародження
нового стилю центром мистецтва стало місто:
а) Афіни; б) Флоренція; в) Рим;
4. У малярстві італійців один із улюблених образів:
а) Анімація (зображення тварин); б) натюрморт; в) портрет;
5. Яка картина не належить Леонарду да Вінчі:
а) «Страшний суд»; б) «Мона Ліза»; в) «Мадонна Бенуа»;
6. У якій картинній галереї зберігається картина «Сікстинська
Мадонна» Рафаеля Санті?:
а) Берлінська картинна галерея; б) Дрезденська галерея;
в) Львівська галерея мистецтв;
7. У якому музеї
зберігається «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі?:
а) Прадо; б) Лувр ; в) Метрополітен.
VІ. Домашнє завдання
1.
Підготувати
розповіді про титанів Відродження та їх твори.
2.
Підготувати
розповідь або презентацію по музеї , де знаходяться твори, з якими ми сьогодні познайомилися.
Використана
література :
1. Климова
Л.В., Художня культура.Робочий зошит.
Тематичний контроль. 9 клас.Харків, Вид.» Ранок», 2014.
2.Кондратова
Л.Г. ,Мистецтво: підручник для 8 класу. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан,
2016.
3. Масол Л. М.,
Мистецтво : підруч. Для 8 кл. загальноосвіт. Навч. Закл.-К.: Видавничий дім «
Освіта» , 2016.
Немає коментарів:
Дописати коментар